"Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити. (Ісус Навин 1:9)". Навчитися дисципліновано думати, будувати життєспроможні звички та обирати вірні цілі - це і є створення умов для того, щоб підготувати людину до втілення великого задуму. "У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній." (Приповісті 19:21).
Сподобалась історія реформування залізничного транспорту у 1950-х роках в післявоєнній Японії.
Після Другої Світової війни, вся Японія зосередилася на розбудові національної економіки. Чимала частина населення мешкала в двох містах – Токіо й Осака. Довжина міжміської колії становила 515 км. Така подорож тривала до 20 годин. Щодня десятки тисяч людей їздили між цими містами, де також перевозили величезну кількість промислової сировини.
Тож очільник японської залізниці кинув виклик кращим вітчизняним інженерам, щоб вони винайшли швидкий потяг, який би їхав зі швидкістю 190 км. на годину (120 миль на годину). Інженери пояснювали, що це нереально і запропонували прототип локомотива, що долав 105 км. на годину. На що очільник залізниці відповів, що таке «покращення» не може трансформувати націю.
Він пояснив: поступові покращення лише поступово поліпшуватимуть економічну ситуацію. Єдиний спосіб перебудови транспортної системи нації – трансформувати всі аспекти функціонування потягів.
1964 року «Токайдо Сінкансен», перший у світі суперекспрес, вирушив з Токіо безшовною колією, прокладеною у тунелях в японських горах. Перша подорож зайняла 3 години 58 хвилин, потяг рухався із середньою швидкістю 190 км на годину.
Через десятиліття після цього прориву, створені в Японія технології сприяли появі мереж швидкісних залізничних ліній у Франції, Німеччині, Австралії та революціонізували промислове проектування в усьому світі.
P.S. Принцип «експрес-мислення» японських залізничників опанувала і компанія «Дженерал Електрікс» в США. Наприкінці 1980 х років вона була найбільшою компанією на планеті. На виробництві буле все: від лампочок до реактивних двигунів, від холодильників до залізничних вагонів. На компанію працювало понад 220 000 осіб, що більше, ніж мешканців у багатьох містах США на той час. Вони провели перепідготовку всього персоналу, щоб кожний працівник став і контролером якості товару, таким чином зменшилась вірогідність браку на виробництві на 50% і поступово знизили помилки до 75%. Культура довіри робітникам - це ставити перед ними ціль стати успішними, і вони стануть!
Тож, згідно з дослідженнями, максималістські цілі "розворушують людей, кладуть край самовдоволенню та стимулюють нове мислення". Як досягнути побажання: необхідний дисциплінований умонастрій, щоб поділити віддалену мету на низку реалістичних короткотермінових цілей.
Комментариев нет
Отправить комментарий